-        надання п-ві самостійності щодо розпорядження та управління ОК,

-        визначення планової потреби та розміщення ОФ за окремими елементами та підрозділами,

-        коригування розрахункових та чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, які змінюються (обсяг виробництва, ціни на сировину, матеріали, форми розрахунків),

-        раціональна система фінансування ОК на п-ві (співвідношення між власними та залученими коштами),

-        контроль за раціональним розміщенням та використанням ОК

Визначення потреби в ОК відбувається двома методами: прямий та економічний.

Прямий метод:

-        визначення норми запасів за статтями нормованих ОК, норма ОК – відносний показник, який обчислюється в днях, %, грн.

-        встановлюється розмір одноденного витрачання матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво (кошторис витрат в 4 кв./90 днів – одноденні витрати)

-        норматив ОК за кожною статтею в грошовму виразі=одноденні витрати *норма запасу, дні

-        розрахунок сукупного нормативу (загальна потреба в ОК)

-        норматив запасів сировини, тис.грн.  H=Oв*N; Oв – одноденні витрати сировини (кошторис витрат за 4 кв/90 днів), тис.грн.; N – норма ОК, днів = транспортний запас + підготовчий запас, технологічний запас + поточний (складський) запас + гарантійний (страховий запас). Транспортний запас = різниця між часом перебування вантажу в дорозі від  постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення, опрацювання банками; підготовчий запас = час для прийняття, розвантаження, складування матеріалів; технологічний запас = час на підготовчі операції (сушіння матеріалів, розкроювання, подрібнення); поточний запас = 50% середнього інтервалу між поставками; гарантійний запас = 50% поточного запасу.

-        Норматив для незавершеного виробництва, тис.грн. H=Oв*Д*К, Д – тривалість виробничого циклу, днів; К – коефіцієнт зростання витрат = (А+0,5*Б)/(А+Б), А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу (сировина), Б – наступні витрати, які включаються в собівартість (з.п, амортизація, електроенергія тощо).

-        Витрати майбутніх періодів Н = Со + Вп – Вв, Со – сума коштів, які вкладено у витрати майбутніх періодів на початок запланованого періоду за вирахуванням отриманих банківських кредитів, Вп – витрати, що проводяться в плановому році і передбачені відповідними кошторисами, Вв – витрати, які включаються в собівартість запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

-        Норматив готової продукції H=Oв.п*N г.п, Oв.п – одноденний випуск продукції в 4 кв за виробничою собівартістю, грн.. N г.п – норма запасу ГП, днів.

Економічний метод:

-        Прямий метод розраховується на тривалий час і потребує постійного коригування з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обороту ОК. Для корекції використовується економічний метод.

-        Норматив на поточний рік ділять на дві частини: перша частина – нормативи ОК за статтями, розмір яких прямо залежить обсягу витрат на виробництво (сировина, матеріали, незавершене виробництво, ГП), а до другої – ОК, що не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини, МШП, витрати майбутніх періодів. Перша група відноситься до виробничого нормативу, друга до невиробничого.

-        Для визначення нормативу ОК на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді, невиробничий норматив збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

-        Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення оборотності ОК.

Баланс

на ____________________ 20__ р.

Форма N 1

 Активи  -  ресурси,  контрольовані підприємством в результаті минулих  подій,  використання  яких,  як  очікується,  приведе  до надходження економічних вигод у майбутньому.

Еквіваленти  грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові  інвестиції,  які  вільно  конвертуються  у  певні  суми грошових  коштів  і  які  характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Фінансові  інвестиції – активи, які утримуються підприємством з   метою   збільшення   прибутку  (відсотків,  дивідендів  тощо), зростання   вартості  капіталу  або  інших  вигод  для  інвестора.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

Оборотні  активи  -  грошові  кошти  та їх еквіваленти, що не обмежені  у  використанні,  а  також  інші  активи, призначені для реалізації  чи  споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний  цикл  – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення  діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів)  від  реалізації  виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Склад статей оборотних активів:

21.  У статті “Виробничі запаси” показується вартість запасів малоцінних  та  швидкозношуваних  предметів  сировини,  основних і допоміжних   матеріалів,   палива,   покупних   напівфабрикатів  і комплектуючих   виробів,   запасних   частин,   тари,  будівельних матеріалів  та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального  операційного  циклу.

22.   У   статті   “Тварини  на  вирощуванні  та  відгодівлі”відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі,птиці,   звірів,   кроликів,   дорослих  тварин,  вибракуваних  ізосновного стада для реалізації, та молодняку тварин.

23. У статті “Незавершене виробництво” показуються витрати нанезавершене  виробництво  і  незавершені роботи (послуги), а такожвартість    напівфабрикатів    власного   виробництва   і   валовазаборгованість  замовників за будівельними контрактами.

24. У статті “Готова продукція” показуються запаси виробів наскладі,  обробка  яких  закінчена  та  які  пройшли  випробування,приймання,   укомплектовані   згідно   з   умовами   договорів  іззамовниками   і   відповідають   технічним  умовам  і  стандартам.Продукція,  яка  не  відповідає наведеним вимогам (крім браку), тароботи,   які   не   прийняті  замовником,  показуються  у  складінезавершеного виробництва.

25.  У  статті “Товари” показується без суми торгових націноквартість  товарів,  які  придбані  підприємствами  для  наступногопродажу.

26.  У  статті  “Векселі одержані” показується заборгованістьпокупців,  замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію(товари),  інші  активи,  виконані  роботи  та надані послуги, яказабезпечена  векселями.

27.  У  статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи,послуги”  відображається заборгованість покупців або замовників занадані   їм   продукцію,   товари,   роботи   або   послуги  (крімзаборгованості,  яка  забезпечена  векселем).  У  підсумок балансувключається  чиста  реалізаційна вартість, яка визначається шляхомвирахування   з   дебіторської  заборгованості  резерву  сумнівнихборгів.   Сума  резерву  сумнівних  боргів  наводиться  у  дужках.

28.  У  статті  “Дебіторська заборгованість за розрахунками збюджетом”  показується  дебіторська  заборгованість  фінансових  іподаткових  органів,  а  також  переплата за податками, зборами таіншими платежами до бюджету.

29.   У   статті   “Дебіторська  заборгованість  за  виданимиавансами”  показується сума авансів, наданих іншим підприємствам урахунок наступних платежів.

30.   У  статті  “Дебіторська  заборгованість  з  нарахованихдоходів”   показується  сума  нарахованих  дивідендів,  процентів,роялті тощо, що підлягають надходженню.

31. У  статті  “Дебіторська  заборгованість   із   внутрішніхрозрахунків”   показується  заборгованість  пов’язаних  сторін  тадебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

32.   У  статті  “Інша  поточна  дебіторська  заборгованість”показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена доінших  статей  дебіторської заборгованості та яка відображається ускладі оборотних активів.

32.1.    Показники    дебіторської    заборгованості    (крімдебіторської  заборгованості  за  товари,  роботи, послуги) у разістворення  щодо  неї резерву сумнівних боргів наводяться у балансіза  чистою  реалізаційною  вартістю,  яка  визначається у порядку,наведеному  в  пункті  27 цього Положення (стандарту).

33.  У  статті  “Поточні  фінансові  інвестиції” відображаютьфінансові  інвестиції  на  строк,  що  не  перевищує один рік, якіможуть   бути   вільно   реалізовані   в  будь-який  момент  (крімінвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

34. У статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” відображаютьсякошти в касі,  на поточних та інших рахунках у банках,  які можутьбути  використані  для  поточних  операцій,  а  також  еквівалентигрошових  коштів.  У  цій  статті  окремо   наводяться   кошти   внаціональній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використатидля операцій протягом одного року,  починаючи з дати  балансу  абопротягом операційного циклу внаслідок обмежень,  слід виключати зіскладу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

35.  У  статті  “Інші  оборотні  активи”  відображаються сумиоборотних  активів,  які не можуть бути включені до наведених вищестатей   розділу  “Оборотні  активи”.  У  цій  статті  наводиться,зокрема,  сальдо субрахунків 331 “Грошові документи в національнійвалюті”,   332  “Грошові  документи  в  іноземній  валюті”  і  643″Податкові зобов’язання”.

36.   У   складі  витрат  майбутніх  періодів  відображаютьсявитрати,  що  мали місце протягом поточного або попередніх звітнихперіодів, але належать до наступних звітних періодів.

Процес обігу оборотних активів наступний: із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства, звідки кошти спрямовуються в тому числі і на закупівлю запасів. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Таблиця 6.1

Характеристика активів

Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг

Рис. 6.1. Склад і розміщення оборотних  коштів

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків.

Бажано, щоб наполовину вони були сформовані за рахунок власного, а наполовину  – за рахунок позичкового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

Кожне підприємство, розпочинаючи свою діяльність, повинно мати в своєму розпорядженні достатню кількість ресурсів, коштів, тобто певний фундамент, на якому і за допомогою якого підприємство сподівається успішно розвиватися. Фінансовий стан підприємства здебільшого залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені. За ступенем належності використовуємий капітал розподіляється на власний (розділ І пасиву) та позичковий (розділ ІІІ та IV пасиву). За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий постійний (перманентний) (І та ІІІ розділи пасиву) та короткостроковий (IV розділ). Розглянемо дрібніше поняття власного та позичкового капіталів.

За визначенням, наведеним у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань. Власним капіталом є та частина коштів підприємства, яка знаходиться в його власності. Джерелами власного капіталу можуть бути пайові внески учасників, випуск акцій, резерви, нерозподілений прибуток, прийняття кредиторів у склад підприємства, надходження коштів за рахунок пожертвувань, благодійних та спонсорських внесків, від продажу закладеного боржником майна та інш. Власний капітал – це головний ризиковий капітал підприємства. Кожне підприємство повинно мати в своєму розпорядженні власний капітал, оскільки його з найбільшою впевненістю можна інвестувати в довгострокові проекти і піддавати максимальному ризику.

Але те підприємство, яке використовує лише власний капітал, втрачає можливості швидко збільшувати масштаби виробництва при сприятливій кон’юнктурі ринку. Крім того, виробництво в багатьох галузях має сезонний характер, коли в окремі періоди накопичуються великі кошти на рахунках в банках, а в інші періоди  їх не вистачає, тому в період підвищеної активності збільшується потреба в додатковому залученні засобів виробництва. Крім того, треба мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачи на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси, то залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (акціонерного капіталу).

За стандартом бухгалтерського обліку, зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Причому під поточними зобов’язаннями розуміють зобов’язання, які будуть погашенні протягом операційного циклу підприємства чи повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи із дати балансу. Довгострокові зобов’язання, відповідно, – всі зобов’язання, що не є поточними зобов’язаннями.

Під позичковим капіталом слід розуміти частину коштів, яка сформована за рахунок залучених джерел, не є власністю підприємства і через певний період повинна бути відшкодована власнику в обумовленій формі. Джерелами позичкового капіталу можуть бути різноманітні кредити та позики, інвестиційні внески робітників та облігаційні позики, оренда майна. Використання позичкового капіталу має певні переваги: на відміну від дивідендів, які є розподілом прибутку, проценти за користування кредитами вважаються витратами і тому не обкладаються податком; крім того, заборгованість вигідна в період підвищення темпів інфляції, оскільки виплати за борговими зобов’язаннями здійснюються коштами меншої купівельної спроможності. Мінусами позичкового капіталу є те, що із збільшенням його частки збільшуються суми виплати процентів, а це знижує прибутковість його використання. Легко зрозуміти, що чим більше частка позичкових коштів в загальній структурі авансованого капіталу підприємства, тим більшими будуть сума платежів з фіксованими строками та ймовірність неможливості виплатити проценти та основну суму боргу. Крім того, при високій частці позичкового капіталу підприємство може втратити фінансову гнучкість, тобто можливість швидко збільшити свої кошти за рахунок кредитів.

Таким чином, підприємство може мати у своєму розпорядженні як власні, так і позичкові кошти. Кожний капітал (власний чи залучений) має свої переваги і грає важливу роль в успішному розвитку підприємства. Необхідність у власному капіталі обумовлена потребами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності та незалежності підприємств. У той самий час, якщо кошти підприємства утворені в основному за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансовий стан буде нестійким, так як з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним поверненням їх і на залучення в обіг тимчасово інших капіталів.

В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) розподіляють на дві частини

Рис. 6.2. Схема взаємозв’язку статей балансу

змінну частину, яка утворена за рахунок короткострокових зобов’язань, та постійний мінімум поточних активів, який утворюється за рахунок перманентного (власного та довгострокового позичкового) капіталу. Постійні поточні активи – поточні активи, які знаходяться у розпорядженні фірми в найнижчій точці її циклу; тимчасові поточні активи – поточні активи, які коливаються разом із сезонними або циклічними змінами у бізнесі фірми.

Нестача власного оборотного капіталу приводить до збільшення частки залучених коштів, що також свідчить про посилення фінансової залежності підприємства та нестійкості його стану.

Спосіб, яким фінансуються постійні і тимчасові поточні активи називається  політикою фінансування поточного активу фірми (рис.). Політика оборотного капіталу включає два основних питання: який існує підходящий рівень для кожної категорії поточних активів; як повинні фінансуватися поточні активи. Існують такі альтернативні підходи фінансування поточного активу:

1. Помірна політика (рис. (6.3.а)). Ця стратегія мінімізує ризик, бо фірма буде не здатна сплатити свої зобов’язання за строками платежів. Ця політика заключається в тому, що фіксовані активи (необоротні активи НА) та постійний рівень поточних активів (ПЧ) фінансуються за рахунок довгострокових боргових зобов’язань (власний капітал ВК, довгострокові зобов’язання ДЗ), тимчасові поточні активи (змінна частина ЗЧ) фінансуються за рахунок залучення короткострокових кредитів.

Рис. 6.3. Види політики фінансування поточної діяльності

2. Агресивний підхід (рис. (6.3.б)). Фірма за такої політики фінансує всі фіксовані активи та частину постійних поточних активів довгостроковим капіталом і всі змінні поточні активу та частину постійних короткостроковим, обмеженим кредитом. В цій політиці існують різні ступені агресивності. Наприклад, якщо усі  постійні поточні активи, змінні поточні активи і частина фіксованих активів фінансується короткостроковим кредитом, то це є високоагресивна, вкрай ризикована позиція і фірма могла б дуже сильно підлягати небезпеці від зростаючих відсоткових ставок так само, як і внаслідок проблем одержання нової позички. Однак короткострокове боргове зобов’язання часто дешевше, ніж довгострокове, і деякі фірми схильні пожертвувати безпекою для шансу отримання більшого прибутку.

3. Консервативний підхід (рис. (6.3.в)). Пунктирна лінія накреслена над лінією, що позначає постійні поточні активи, показуючи, що постійний капітал використовується для фінансування усіх вимог постійних активів і також для того, щоб задовольняти деякі або всі з сезонних потреб. У ситуації, що відображена на графіку, фірма використовує малу суму короткострокового кредиту, щоб задовольнити найбільші свої вимоги, і вона також задовольняє частину своїх сезонних потреб через “резервну ліквідність” у вигляді цінних паперів, що легко реалізуються, протягом міжсезоння. Цей графік демонструє дуже надійну, консервативну політику фінансування поточних активів.

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал, відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів – засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства. На вже діючих підприємствах джерелом фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. Власними коштами є власний оборотний капітал, який дорівнює сумі власного капіталу та довгострокових зобов’язань за вирахуванням необоротного капіталу. Це та мобільна частина власного капіталу, яка використовується підприємством для фінансування своєї поточної діяльності. На жаль, в підприємства часто не буває чи просто не вистачає власного оборотного капіталу, в основному це відбувається з причини наднормованих оборотних коштів, для фінансування яких і необхідні кошти, з причини відволікання власного капіталу на фінансування необоротних активів, небажання залучення довгострокових зобов’язань для цього. Тому підприємствам для фінансування своєї поточної діяльності порібно залучати кошти інших суб’єктів господарювання.

До коштів, прирівняних до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів. Сталі пасиви – це мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове держ.пенсійне страхування, на  соц.страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців. Але це неє власними коштами в повному розумінні цього значення, скоріше сталі пасиви це є залученими коштами, джерелом яких є кредиторська заборгованість.

До залучених належать кошти кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання. Досить поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому випадку виникає необхідність відстрочки платежу.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання. Іншими словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов’язання підприємств, які виникають за: розрахунками  з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо – від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої є кредиторська заборгованість.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої  готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов’язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. Кредиторська заборгованість хоча і є переважним джерелом фінансування, вона часто погіршує загальний стан взаєморозрахунків підприємств, часто перетворюючись у неплатежі, тому підприємства можуть для фінансування своїх оборотних коштів залучити наступне джерело таке, як банківський кредит.

Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

Таким чином джерелами формування оборотних коштів є власні та залучені кошти. Власними коштами є власний оборотний капітал, який дорівнює сумі власного капіталу та довгострокових зобов’язань за вирахуванням необоротного капіталу. Залученими коштами є короткострокові кредити банків та кредиторська заборгованість. Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства. Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та  до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів ТМЦ, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних та залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування  названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами

10.  Які види мита виконують регулюючу, а які фіскальну функцію.

11.  Що визначає плату за ресурси.

12.  Назвіть відомі ставки податків.

13.  Які ви знаєте останні зміни в системі оподаткування України.

14.  Охарактеризуйте систему оподаткування України

15.  Які є передумови зниження та підвищення податкових ставок.

16.  Оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

17.  Штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Майно підприємства 75, 45 – необоротні активи, 30 – оборотні активи, причому 15 – постійна частина, 15 – змінна. Визначте абсолютне значення джерел фінансування діяльності підприємства,  таким чином, щоб сформувати консервативну політику фінансування.

Задача 2

Майно підприємства 75, 45 – необоротні активи, 30 – оборотні активи, причому 15 – постійна частина, 15 – змінна. Визначте абсолютне значення джерел фінансування діяльності підприємства,  таким чином, щоб сформувати агресивну політику фінансування.

Задача 3

Майно підприємства 75, 45 – необоротні активи, 30 – оборотні активи, причому 15 – постійна частина, 15 – змінна. Визначте абсолютне значення джерел фінансування діяльності підприємства,  таким чином, щоб сформувати помірну політику фінансування.

Задача 4

Короткострокова заборгованість 25000, швидка ліквідність 0,7, абсолютна 0,1, визначити термін оборотності дебіторської заборгованості при реалізації 30000.

Задача 5

Короткострокова заборгованість 25000, швидка ліквідність 0,7, абсолютна 0,1, визначити величину запасів, якщо при реалізації 30000, кожна одиниця оборотного капіталу приносить 1,5 грн.

Задача 6

Виручка від реалізації 20000, прибуток 2500, собівартість продукції 10000, працює на підприємстві 1500, за рік введено до експлуатації на 600, виведено з експлуатації на 700, первісна вартість обладнання 22000, залишкова 20000, пасиви складають 30000, власний капітал 22000, довгострокові пасиви 500, 5500 кредиторська заборгованість, 2000 короткострокові кредити банків, 2000 грошові кошти, виробничі запаси 3000, готова продукція 1000, незавершене виробництво 1500, дебіторська заборгованість 2500. Проаналізувати оборотні активи, визначити власні оборотні кошти.

Задача 7

Оцінити потребу в активах підприємства, що створюється, якщо відомо:

-        виробничі та складські приміщення передбачається орендувати, плата за оренду складає 1,5 тис.грн на місяць (відповідно угоди передбачений аванс за перші 3 місяці);

-        вартість необхідного обладнання + транспортування – 30 тис.грн, оплата у повному обсязі за фактом поставки; вартість робіт установлення та налагодження обладнання – 5 тис.грн.

-        необхідно сформувати запаси сировини та матеріалів, норма яких становить 3 міс., а також запас готової продукції, норма якого 0,5 міс.

-        Передбачається, що п-во у початковий період функціонування зможе за місяць виробляти продукцію, собівартість якої становить 65 тис.грн. питома вага витрат сировини та матеріалів у собівартості продукції – 28%.

-        Початкова потреба п-ва у грошових коштах для фінансування поточних господарських витрат оцінюється в розмірі 6,5 тис.грн.

Оцінити, яким має бути розмір СК цього п-ва за умови грошової форми внесків засновників, якщо формування вищезазначеного обсягу виробничих запасів можливо профінансувати за рахунок поточних зобов’язань (кредиторської заборгованості та банківського кредиту).

Задача 8

Розробіть бюджет грошових коштів з операційної діяльності на наступний місяць та оцініть достатність планових надходжень грошових коштів для її фінансування, якщо у наступному місяці очікується:

-        Реалізація продукції на суму 580 тис.грн.

-        Плановий оборот по закупівлі сировини та матеріалів 310 тис.грн., 40% виробничих запасів закуповується з відстрочкою платежу на 1 місяць.

-        Надходить період погашення кредиторської заборгованості обсягом 100 тис.грн.

-        Виплата заробітної плати – 30 тис.грн.

-        Кошти на податки – 50 тис.грн.

-        На фінансування поточних витрат необхідно витратити 70 тис.грн.

Які шляхи ви запропонуєте, якщо реалізація продукції за певних причин скоротиться на 10% від запланованої