Основні принципи побудови системи організації оборотного капіталу.

Пятница, Октябрь 7th, 2011

Основні принципи побудови системи організації ОК:

-        надання п-ві самостійності щодо розпорядження та управління ОК,

-        визначення планової потреби та розміщення ОФ за окремими елементами та підрозділами,

-        коригування розрахункових та чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, які змінюються (обсяг виробництва, ціни на сировину, матеріали, форми розрахунків),

-        раціональна система фінансування ОК на п-ві (співвідношення між власними та залученими коштами),

-        контроль за раціональним розміщенням та використанням ОК

Визначення потреби в ОК відбувається двома методами: прямий та економічний.

Прямий метод:

-        визначення норми запасів за статтями нормованих ОК, норма ОК – відносний показник, який обчислюється в днях, %, грн.

-        встановлюється розмір одноденного витрачання матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво (кошторис витрат в 4 кв./90 днів – одноденні витрати)

-        норматив ОК за кожною статтею в грошовму виразі=одноденні витрати *норма запасу, дні

-        розрахунок сукупного нормативу (загальна потреба в ОК)

-        норматив запасів сировини, тис.грн.  H=Oв*N; Oв – одноденні витрати сировини (кошторис витрат за 4 кв/90 днів), тис.грн.; N – норма ОК, днів = транспортний запас + підготовчий запас, технологічний запас + поточний (складський) запас + гарантійний (страховий запас). Транспортний запас = різниця між часом перебування вантажу в дорозі від  постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення, опрацювання банками; підготовчий запас = час для прийняття, розвантаження, складування матеріалів; технологічний запас = час на підготовчі операції (сушіння матеріалів, розкроювання, подрібнення); поточний запас = 50% середнього інтервалу між поставками; гарантійний запас = 50% поточного запасу.

-        Норматив для незавершеного виробництва, тис.грн. H=Oв*Д*К, Д – тривалість виробничого циклу, днів; К – коефіцієнт зростання витрат = (А+0,5*Б)/(А+Б), А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу (сировина), Б – наступні витрати, які включаються в собівартість (з.п, амортизація, електроенергія тощо).

-        Витрати майбутніх періодів Н = Со + Вп – Вв, Со – сума коштів, які вкладено у витрати майбутніх періодів на початок запланованого періоду за вирахуванням отриманих банківських кредитів, Вп – витрати, що проводяться в плановому році і передбачені відповідними кошторисами, Вв – витрати, які включаються в собівартість запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

-        Норматив готової продукції H=Oв.п*N г.п, Oв.п – одноденний випуск продукції в 4 кв за виробничою собівартістю, грн.. N г.п – норма запасу ГП, днів.

Економічний метод:

-        Прямий метод розраховується на тривалий час і потребує постійного коригування з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обороту ОК. Для корекції використовується економічний метод.

-        Норматив на поточний рік ділять на дві частини: перша частина – нормативи ОК за статтями, розмір яких прямо залежить обсягу витрат на виробництво (сировина, матеріали, незавершене виробництво, ГП), а до другої – ОК, що не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини, МШП, витрати майбутніх періодів. Перша група відноситься до виробничого нормативу, друга до невиробничого.

-        Для визначення нормативу ОК на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді, невиробничий норматив збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

-        Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення оборотності ОК.

Comments are closed.